Успішність проведення дослідження об’єктів права інтелектуальної власності під час судової експертизи найбільшою мірою залежить від уміння експерта обрати найбільш ефективні методи дослідження, тому що саме вони дозволяють досягти визначеної мети в дослідженні. У основу методології проведення судової експертизи покладені критерії об'єктивності, критерії відповідності істині, моральні критерії. Більшість специфічних проблем конкретних наук і навіть окремі етапи їхнього дослідження вимагають використання специфічних методів рішення. Зрозуміло, такі методи мають досить спеціальний характер. Очевидно тому, що вони розробляються, вивчаються й удосконалюються в конкретних, спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, тому що визначаються характером досліджуваного об'єкта. Крім специфічних методів, притаманних певним областям наукового знання, існують загальні методи наукового пізнання. Вони на відміну від спеціальних методів використаються на всьому протязі дослідницького процесу й у всіляких по предметі науках. Загальні методи наукового пізнання звичайно ділять на три більші групи [1]: 1) методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимір, експеримент); 2) методи, використовувані як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання й ін.); 3) методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного й ін.). Спостереження являє собою активний пізнавальний процес, що опирається насамперед на роботу органів почуттів людини і його предметну матеріальну діяльність. Це найбільш елементарний метод, що виступає, як правило, у якості одного з елементів у складі інших емпіричних методів. В повсякденної діяльності й у науці спостереження повинні приводити до результатів, які не залежать від волі, почуттів і бажань суб'єктів. Щоб стати основою наступних теоретичних і практичних дій, ці спостереження повинні інформувати нас про об'єктивні властивості й відносини реально існуючих предметів й явищ. Для того щоб бути плідним методом пізнання, спостереження повинне задовольняти ряду вимог, найважливішими з яких є [2]: 1) планомірність, 2) цілеспрямованість, 3) активність, 4) систематичність. Спостереження як засіб пізнання дає у формі сукупності емпіричних стверджень первинну інформацію про об’єкт дослідження. Порівняння – один з найпоширеніших методів пізнання. Недарма говориться, що "усе пізнається в порівнянні". Порівняння дозволяє встановити подібність і розходження предметів й явищ дійсності. У результаті порівняння встановлюється те загальне, що властиве двом або декільком об'єктам, а виявлення загального, повторюваного в явищах, як відомо, є щабель на шляху до пізнання закономірностей і законів. Для того щоб порівняння було плідним, воно повинне задовольняти двом основним вимогам. Перша вимога: рівнятися повинні лише такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність. Друга вимога: для пізнання об'єктів їхнє порівняння повинне здійснюватися, але найбільш важливим, істотним (у плані конкретного пізнавального завдання) ознакам. За допомогою порівняння інформація про об'єкт може бути отримана двома різними шляхами. По-перше, вона може виступати як безпосередній результат порівняння. По-друге, дуже часто одержання первинної інформації не виступає як головна мета порівняння, цією метою є одержання вторинної або похідної інформації, що є результатом обробки первинних даних.

Найпоширенішим і найбільш важливим способом такої обробки є умовивід за аналогією. Вимір на відміну від порівняння є більше точним пізнавальним засобом. Вимір – є процедура визначення чисельного значення деякої величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури в тім, що вона дає точні, кількісно певні відомості про навколишню дійсність. Найважливішим показником якості виміру, його наукової цінності є точність, що залежить від ретельності вченого, від застосовуваних їм методів, але головним чином – від наявних вимірювальних приладів. У числі емпіричних методів наукового пізнання вимір займає приблизно таке ж місце, як спостереження й порівняння. Окремим випадком спостереження є експеримент, тобто такий метод наукового дослідження, що припускає втручання в природні умови існування предметів й явищ або відтворення певних сторін предметів й явищ у спеціально створених умовах з метою вивчення їх без супутніх обставин, що ускладнюють процес. Експериментальне вивчення об'єктів у порівнянні зі спостереженням має ряд переваг: 1) у процесі експерименту стає можливим вивчення того або іншого явища в "чистому виді"; 2) експеримент дозволяє досліджувати властивості об'єктів дійсності в екстремальних умовах; 3) найважливішим достоїнством експерименту є його повторюваність. Експеримент може здійснюватися як безпосередньо з об'єктом, так і з "заступником" цього об'єкта в пізнанні — моделлю. Використання моделей дозволяє застосовувати експериментальний метод дослідження до таких об'єктів, безпосереднє оперування з якими важко або навіть неможливо. Тому моделювання є особливим методом і широко розповсюджений у науці. Метою цього методу є вивчення певних суспільних явищ на порівняно невеликих колективах. Розглянемо тепер методи, використовувані на емпіричному й теоретичному рівні досліджень. До таких методів прийнято відносити абстрагування, аналіз і синтез, індукцію й дедукцію. Абстрагування носить у розумовій діяльності універсальний характер, тому що кожен крок думки пов'язаний із цим процесом або з використанням його результату. Сутність цього методу складається в уявному відволіканні від несуттєвих властивостей, зв'язків, відносин, предметів й в одночасному виділенні, фіксуванні однієї або декількох предметів, що цікавлять дослідника сторін цих. Розрізняють процес абстрагування й результат абстрагування, що називається абстракцією.

Звичайно під результатом абстрагування розуміється знання про деякі сторони об'єктів. Процес абстрагування – це сукупність операцій, що ведуть до одержання такого результату (абстракції). Прикладами абстракцій можуть служити незліченні поняття, якими оперує людина не тільки в науці, але й у повсякденному житті: дерево, будинок, дорога, рідина й т.п. Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов'язаний з іншими методами дослідження й, насамперед, з аналізом і синтезом. Аналіз є методом наукового дослідження шляхом розкладання предмета на складові частини. Синтез представляє з'єднання отриманих при аналізі частин у щось ціле. Методи аналізу й синтезу в науковій творчості органічно зв'язані між собою й можуть приймати різні форми залежно від властивостей досліджуваного об'єкта й мети дослідження.

Залежно від ступеня пізнання об'єкта, від глибини проникнення в його сутність застосовується аналіз і синтез різного роду. Прямій або емпіричний аналіз і синтез застосовується на стадії поверхневого ознайомлення з об'єктом. При цьому здійснюється виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіші виміри, фіксація безпосередньо даного, лежачого на поверхні загального. Цей вид аналізу й синтезу дає можливість пізнати явище, але для проникнення в його сутність він недостатній. Поворотний або елементарний-теоретичний аналіз і синтез широко використається як потужне знаряддя досягнення моментів сутності досліджуваного явища. Тут операції аналізу й синтезу здійснюються не механічно. Вони базуються на деяких теоретичних міркуваннях, у якості яких може виступати припущення про причинно-наслідковий зв'язок різних явищ, про дію якої-небудь закономірності. Найбільше глибоко припасти в сутність об'єкта дозволяє структурногенетичний аналіз і синтез. При цьому йдуть далі припущення про деякий причинно-наслідковий зв’язок. Цей тип аналізу й синтезу вимагає вичленовування в складному явищі таких елементів, таких ланок, які представляють саме центральне, саме головне в них, їх "клітинку", що робить вирішальний вплив на всі інші сторони сутності об'єкта. Для дослідження складних об'єктів, що розвиваються, застосовується історичний метод. Він використовується тільки там, де так чи інакше предметом дослідження стає історія об'єкта. З методів теоретичного дослідження розглянемо метод сходження від абстрактного до конкретного.

Сходження від абстрактного до конкретного являє собою загальну форму руху наукового пізнання, закон відображення дійсності в мисленні. Відповідно до цього методу процес пізнання немов розбивається на два відносно самостійних етапи. На першому етапі відбувається перехід від чуттєво-конкретного, від конкретного в дійсності до його абстрактних визначень. Єдиний об'єкт розчленовується, описується за допомогою безлічі понять і суджень. Він немов "випаруються", перетворюючись у сукупність зафіксованих мисленням абстракцій, однобічних визначень. Другий етап процесу пізнання і є сходженням від абстрактного до конкретного. Суть його складається в русі думки від абстрактних визначень об’єкта, тобто від абстрактного в пізнанні, до конкретного в пізнанні. На цьому етапі як би відновлюється вихідна цілісність об'єкта, він відтворюється у всій своїй багатогранності – але вже в мисленні.

Обидва етапи пізнання найтіснішим образом взаємозалежні. Сходження від абстрактного до конкретного неможливо без попереднього "анатомування" об’єкта думкою, без сходження від конкретного в дійсності до абстрактних його визначень. Таким чином, можна сказати, що розглянутий метод являє собою процес пізнання, відповідно до якого мислення сходить від конкретного в дійсності до абстрактного в мисленні й від нього – до конкретного в мисленні. Висновок: Оскільки судова експертиза є однією з форм наукового застосування знань, для її проведення належними є методи наукового пізнання.