У клінічній практиці порушення функції колінного суглоба, зокрема внаслідок травм або переломів великогомілкової кістки, є однією з поширених причин звернення до ортопедів і травматологів. Проте дослідження біомеханіки цього суглоба значно ускладнене через обмеження, пов’язані з етичними вимогами та технічними труднощами під час проведення прямих механічних експериментів на живих пацієнтах.

У зв’язку з цим актуальності набуває використання методу скінченних елементів (МСЕ) для математичного моделювання. Такий підхід дозволяє створювати цифрові моделі анатомічних структур, аналізувати їхню поведінку під різними навантаженнями та прогнозувати клінічно значущі зміни без необхідності інвазивного втручання. Водночас точність отриманих результатів безпосередньо залежить від якості побудованої моделі, зокрема її геометрії, типу елементів, матеріальних властивостей і щільності сітки.