Адитивне виробництво є однією з найбільш швидкозростаючих галузей виробництва та знаходить своє застосування в широкому діапазоні галузей. Адитивне виробництво визначається як процес пошарового виробництва деталей. Основна перевага процесу адитивного виробництва полягає в тому, що він може отримувати вироби складної форми, має низьку вартість і не потребує будь-яких складних інструментів для виробництва готової продукції. До теперішнього часу розроблено багато методів адитивного виробництва, які стосуються виготовлення широкого спектру матеріалів. Але одним з найбільш часто використовуваних методів є моделювання плавленого осадження (FDM). Метод FDM широко обговорювався в різноманітній літературі, а його застосування було досліджено та продемонстровано в галузі медицини, техніки та мистецтва. Окрім цього, застосування процесу FDM обмежено певними областями.

Основними причинами обмеженого застосування є низькі механічні властивості полімерів, отриманих за допомогою процесу FDM, низька швидкість виробництва, низька якість обробки поверхні, неможливість виготовлення деталей великого розміру та використання обмежених матеріалів. Дослідження, спрямовані на покращення цих обмежень, можна розділити на дві частини. Перша частина дослідження зосереджена на вдосконаленні технології, а друга — на обробці готових деталей. Процес обробки готових деталей для досягнення бажаних інженерних властивостей відомий як постобробка. Одним з методів постобробки друкованих виробів є металізація.