Розмір шрифту: 

Микола Єгорович Жуковський (17.01.1847, Володимирська губернія – 17.03.1921, Москва) - видатний російський вчений в галузі механіки, засновник сучасної аеро – і гідромеханіки, теорії повітроплавання, талановитий інженер, педагог і громадський діяч. Його батько Єгор Іванович походив з небагатих полтавських дворян. Після закінчення навчання в Московському університеті у 1872 році М.Є. Жуковський був призначений викладачем Імператорського Московського технічного училища, де і працював потім 47 років.

Перша наукова робота в 1876 р. стала введенням в загальний курс гідромеханіки. У 1881 році відбулася перша відома доповідь вченого з питань повітроплавання і вже у 1882 році він успішно захищає дисертацію на вчений ступінь доктора прикладної математики. У 1885 році була видана книга, яка дала пояснення обертання планет навколо однієї центральної. Ця робота поставила ім’я Жуковського в ряд світових корифеїв теоретичної механіки та гідродинаміки. У 1886 р. Жуковський стає екстраординарним професором Московського університету по кафедрі прикладної механіки. У 1887р. – професором кафедри аналітичної механіки МВТУ. У 1892 р. Жуковський зробив доповідь “По поводу летательного аппарата Чернушенко” – це перша наукова робота з динаміки польотів. У 1894 році М.Є.Жуковський обирається членом-кореспондентом Академії наук. До досліджень з гідромеханіки та механіки твердого тіла поступово додаються роботи астрономічного змісту та з питань гідравлічного характеру, з гідродинамічної теорії змащування, теорії пружності, з теорії підпочвенних вод, про форму суден, про артилерійські снаряди. Доповідь Жуковського про явище гідравлічного удару на зібранні вчених та інженерів у Політехнічному товаристві у лютому 1898 р. визнана тріумфом наукової та інженерної думки. У 1908 р. Жуковський створює Повітроплавний гурток, з якого у подальшому вийшли відомі діячі авіації та техніки. У 1912 році з‘являється ряд статей Жуковського з вихрової теорії гребного гвинта, яка стає основою проектування пропелерів сучасних гвинтових і турбогвинтових літаків. У 1914-1915 р.р. Жуковський починає дослідження авіаційних бомб. З вересні 1920 року М.Є.Жуковський – ректор Інституту інженерів Червоного повітряного флоту, який згодом отримав його ім‘я. З нагоди 50-річного Ювілею науково-педагогічної діяльності М.Є.Жуковського була видана Постанова про встановлення премії ім. М.Є.Жуковського за кращі наукові роботи з математики і механіки, а також про видання повного зібрання його праць.

Микола Єгорович Жуковський – автор більш ніж 95 робіт із гідромеханіки та аеродинаміки, 71 роботи з теоретичної і прикладної механіки, 27 робіт з історії науки.

механіка, М. Є. Жуковський