Остання редакція: 2019-05-18
Анотація
При використанні на верстатах з ЧПУ заготовок, що одержують із прутка та закріпленні їх у трьох-кулачкових патронах постає проблема їх подачі в робочу позицію після відрізання деталі, оскільки, не забезпечується автоматична подача.
У випадку використання трьох-кулачкових патронів, як правило, подача прутка здійснюється робітником в ручному режимі за наступним циклом:
1. Подача на робочу позицію упору з відповідним встановленням револьверної головки.
2. Відкриття дверей.
3. Розкріплення прутка у патроні.
4. Ручна подача прутка до упору.
5. Закріплення прутка ( заготовки).
6. Закриття дверей.
7. Відведення упору у нульову позицію.
8. Запуск нового циклу обробки.
Недоліком такої схеми подачі заготовок є значні витрати допоміжного часу, а також нестабільне положення торця (опорної ТБ) , наслідком чого є збільшення похибки установлення заготовки, а отже і розсіювання розмірів деталі та зниження їх точності.
Метою даної роботи було підвищення продуктивності обробки деталей за рахунок автоматизації циклу подачі прутка в позицію оброблення.
Для вирішення проблеми було розроблено конструкцію захватного пристрою, що забезпечує захват і переміщення заготовки (прутка) на задану величину за програмою.
Захватний пристрій встановлюється на одну із позицій інструментальної головки ( замість упору) та забезпечує автоматизацію даного процесу, у такому циклі:
1. Подача захватного пристрою з відповідним встановлення револьверної головки.
2. Захват заготовки (наїзд з відповідним переміщенням за програмою).
3. Розкріплення прутка та переміщення його захватом в робочу позицію.
4. Закріплення заготовки .
5. Виведення даного пристрою з контакту із заготовкою та відведення у нулі верстату, автоматичний запуск нового циклу.
Весь описаний процес виконується за програмою верстата з ЧПУ без втручання оператора.
Таким чином, за рахунок використання розробленого захватного пристрою досягається автоматизація циклу переустановлення заготовки, зменшення розсіювання розмірів деталей, скорочення та стабілізація допоміжного часу, а також зменшення впливу людського фактору на процес обробки.